Як формується стійкість у дітей

Стаття 2 з циклу «Як плекати стійкість до викликів життя»

Резильєнтність, або психологічна стійкість, є ключовою в умінні долати труднощі та досягати цілей навіть у складних обставинах. Ця якість формується та змінюється залежно від життєвих ситуацій і часу. Вона базується на двох головних аспектах: наявності серйозного виклику та здатності його подолати.

Щоб зрозуміти, як стійкість (резильєнтність) формується у дітей, уявіть терези: на одній шальці — захист і корисний досвід, на іншій — труднощі та негативні фактори. Стійкість з’являється тоді, коли, попри всі проблеми, позитивна шалька переважує. Щоб навчитися краще підтримувати дітей у складних умовах, нам треба зрозуміти, що саме допомагає схилити терези на користь здоров’я і розвитку.

Найчастіше діти успішно долають випробування будь-якого характеру, якщо їх підтримує хоча б один стабільний турботливий дорослий. Така підтримка стає ключовим елементом формування стійкості: індивідуальна підтримка, допомога і захист можуть пом’якшити негативний вплив на розвиток дитини.

Підтримувальна взаємодія з дорослим допомагає дитині розвивати важливі навички: здатність планувати, контролювати та регулювати поведінку, а також адаптуватися до мінливих обставин. Це дозволяє дітям краще справлятися з труднощами, коли ті виникають. Один із прикладів підтримки дітей – це створення стабільного щоденного розпорядку, що дає відчуття безпеки та передбачуваності.

Стійкість виникає завдяки взаємодії внутрішніх особливостей дитини та її зовнішнього досвіду. Діти, які долають значні труднощі, зазвичай мають природну стійкість до стресу і підтримку від близьких дорослих у сім’ї або громаді. Це поєднання біології та середовища допомагає їм справлятися з проблемами та долати загрози для здорового розвитку.

Повний текст статті – на сайті Вінницького ОЦКПХ.

Формуємо культуру здоров’я разом!

Матеріал підготовлений у рамках Всеукраїнської програми «Ти як?» (https://howareu.com/), ініційованої першою леді Оленою Зеленською.