ВІДЧАЙ – ЦЕ НЕ КІНЕЦЬ: ЯК ЗНАЙТИ СВІТЛО В ТЕМРЯВІ

Війна — випробування не лише для тіла, а й для душі. Зростання кількості самогубств — це не тільки особиста трагедія, а й серйозна проблема для майбутнього України. Кожна втрачена людина — це частина нашої нації, яка могла б створити сім’ю, виховувати дітей, будувати країну.

Є дуже болючі моменти, які безпосередньо впливають на психічне здоров’я. Численні втрати, постійна небезпека, безнадія, відчуття, ніби з-під ніг зникла земля… У багатьох людей дедалі частіше зникає сенс життя, а натомість з’являється небажання жити. «Небо падає»…

Лікар із загальної гігієни Світлана Савич наголошує: такі стани складні в будь-якому віці, але особливо важкими можуть бути для молоді, яка тільки формує свою ідентичність і шукає своє місце у світі, керуючись юнацьким максималізмом.

– У мирний час молодь будує плани: обирає професію, вступає до університету або коледжу, шукає роботу, мріє про досягнення, подорожі, закохується, створює сім’ї. Але під час війни плани руйнуються. Майбутнє стає дуже невизначеним, і це може викликати сильний розпач, відчуття безпорадності. Руйнування звичного світу може підштовхнути молодь до пошуку швидких і деструктивних способів впоратися з болем, як-от: вживання наркотиків та алкоголю, невпорядковані сексуальні зв’язки, азартні ігри, – зазначає Світлана Савич. – Моральна деградація в такому контексті — це не просто «погана поведінка». Нерідко це крик душі, коли людина не знає, як інакше впоратися з болем і відчаєм. І на якомусь етапі людина може відчути, все це її не рятує, і наважується на фатальний крок.

Що робити, якщо ви помітили тривожні симптоми в близької вам людини

Зверніть увагу на такі ознаки:

Усамітнення: людина уникає спілкування, не хоче бачити друзів та родичів.

Відсутність інтересу: людина перестає робити те, що раніше приносило радість (хобі, спорт, читання).

Зміни в поведінці: з’являються різкі перепади настрою, агресія, або, навпаки, повна апатія.

Проблеми зі сном і харчуванням: людина або не спить неприродно довго, або спить занадто багато; втрачає апетит або ж навпаки – їсть багато, але не може втамувати голод.

У такі моменти дуже важливо показати людині, що вона не залишилася наодинці з болем. Просто бути поруч, вислухати, не засуджуючи, — це вже величезний крок. Це показує, що людина не одна у своєму горі. Іноді достатньо просто сказати: “Я тут. Я готовий тебе вислухати”.

Але дуже важливо пам’ятати, що ситуація може вимагати професійного втручання. Дуже важливо донести до людини, яка в такому стані, інформацію про те, що існують фахівці, які можуть надати професійну допомогу. Психологи та психіатри — це ключові фігури в процесі відновлення психічного здоров’я.

Психіатр — це лікар. Це означає, що він закінчив медичний університет, отримав диплом лікаря, а потім спеціалізувався в галузі психіатрії. Він може призначати ліки, ставити медичні діагнози, і працювати з тяжкими психічними розладами.

Психолог — це спеціаліст з гуманітарною освітою в галузі психології. Він не лікар, тому не може призначати медикаменти. Його робота полягає в наданні психотерапевтичної допомоги, він допомагає людині розібратися у своїх думках, почуттях і поведінці, використовуючи різні методики.

Ці два фахівці часто працюють разом, щоб надати людині комплексну допомогу.

Психолог — це фахівець, який допомагає людині розібратися у своїх думках та почуттях, знайти способи впоратися зі стресом, травмою та іншими психологічними труднощами. Це відбувається через розмови, психотерапевтичні методики.

Але є ситуації, коли тільки розмовна терапія може бути недостатньою. Емоційний стан людини може бути настільки важкий, що вона не здатна контролювати свої почуття, поведінку або має галюцинації. В такому випадку людина потребує не тільки розмов із психологом, але й медикаментозної терапії, яка впливатиме на хімічні процеси в мозку.

Пам’ятайте: звертатися по допомогу — це не ознака слабкості, а важливий крок до відновлення.

Бережіть себе і піклуйтеся про своїх близьких!

Формуємо культуру здоров’я разом!