Сухий залишок у питній воді: аргументи «за» та «проти»
3 квітня 2026
Якість питної води є одним із ключових чинників збереження здоров’я людей. Один із базових інтегральних показників мінерального складу води – сухий залишок (загальна мінералізація). За результатами лабораторного моніторингу якості питної води у Вінницькій області у 2025 році, цей показник залишався стабільним у більшості джерел централізованого водопостачання, проте в окремих пробах були відхилення від нормативних значень.
Оксана Скоробогач, завідувачка відділу безпеки середовища життєдіяльності Вінницького ОЦКПХ, розповідає про сухий залишок докладніше.
Що таке сухий залишок?
Сухий залишок – це сумарна кількість розчинених у воді мінеральних речовин (солей кальцію, магнію, натрію, калію, гідрокарбонатів, сульфатів, хлоридів тощо), яка визначається після випаровування води. Фактично це показник загальної мінералізації води.
За чинними гігієнічними нормативами, оптимальним вважається такий рівень сухого залишку:
- 200–500 мг/дм³ – фізіологічно повноцінна вода;
- до 1000 мг/дм³ – допустима для щоденного споживання.
Результати моніторингу за 2025 рік
- Переважна більшість проб питної води відповідала нормативам за показником сухого залишку.
- У частині сільських водогонів та індивідуальних джерел (колодязі, свердловини) спостерігалося підвищення мінералізації.
- Випадки зниженого сухого залишку (надто «м’яка» вода) фіксувалися рідше, але також мали місце.
Аргументи ЗА підвищений сухий залишок
- Джерело необхідних мінералів
Вода з помірною мінералізацією – це додаткове джерело кальцію та магнію, що позитивно впливає на:
- стан кісткової тканини;
- серцево-судинну систему;
- нервову провідність.
- Кращі органолептичні властивості
Помірно мінералізована вода має більш насичений смак, і тому таку воду часто вважають більш якісною (насправді це не завжди так).
- Стабільність хімічного складу
У воді з природно сформованим мінеральним складом рідше бувають різкі коливання показників якості.
Аргументи ПРОТИ високого рівня сухого залишку
- Підвищене навантаження на організм
Вода з мінералізацією понад 1000 мг/дм³ може:
- сприяти розвитку сечокам’яної хвороби;
- викликати порушення водно-сольового балансу;
- вона небажана для людей із захворюваннями нирок і серцево-судинної системи.
- Технічні проблеми
Високий вміст солей призводить до:
- утворення накипу в побутових приладах;
- пошкодження водопровідних мереж;
- зниження ефективності мийних засобів.
- Погіршення смакових властивостей
Надмірна мінералізація може надавати воді солонуватого або гіркуватого присмаку.
Аргументи ЗА низький рівень сухого залишку
- Менше навантаження на нирки
Вода з низькою мінералізацією легше засвоюється організмом.
- Відсутність накипу
Побутова техніка працює довше без утворення відкладень.
Аргументи ПРОТИ низького рівня сухого залишку
- Дефіцит мінералів
Тривале споживання демінералізованої або надто «м’якої» води може призводити до:
- дефіциту кальцію та магнію;
- підвищеного ризику серцево-судинних захворювань.
- Агресивність води
Така вода може бути хімічно більш активною, сприяти корозії труб та вимиванню металів.
Рекомендації
- Регулярно перевіряти якість води з колодязів і свердловин.
- У разі підвищеної мінералізації використовувати системи доочищення (зворотний осмос із ремінералізацією).
- Не вживати тривалий час воду з дуже низьким або дуже високим сухим залишком без медичних показань.
- Орієнтуватися на фізіологічно оптимальні показники якості води.
Збалансований мінеральний склад питної води – важливий фактор профілактики неінфекційних захворювань та забезпечення санітарного добробуту населення.
Формуємо культуру здоров’я разом!