Що потрібно знати про лімфоми: перші тривожні ознаки та важливість вчасної діагностики

Лімфоми – це група злоякісних захворювань кровотворної та лімфатичної систем, які розвиваються з лімфоцитів (клітин імунної системи). Лімфатична система пронизує весь організм, тому лімфоми можуть виникати в лімфовузлах, селезінці, кістковому мозку чи інших органах. Завчасне виявлення хвороби значно підвищує шанси на успішне лікування та стійку ремісію.

Основні типи лімфом

• Лімфома Ходжкіна (гранульоматоз): характеризується наявністю специфічних гігантських клітин Березовського–Штернберга–Рід. Найчастіше вражає лімфовузли шиї та грудної клітки, добре піддається терапії.
• Неходжкінські лімфоми (НХЛ): велика група захворювань, яка об’єднує десятки різних підвидів із різним клінічним перебігом – від повільно прогресуючих до агресивних.

Підвищена ймовірність розвитку лімфом  пов’язана з імунним статусом, генетичними факторами та перенесеними інфекціями.

• Особи з імунодефіцитними станами: пацієнти після трансплантації органів, які приймають імуносупресивну терапію, а також люди з ВІЛ/СНІДом через хронічне пригнічення імунної системи.
• Люди з хронічними вірусними інфекціями: носії вірусу Епштейна–Барр (пов’язаного з лімфомою Беркітта та лімфомою Ходжкіна), вірусу Т-лімфотропного типу людини (HTLV-1) та гепатиту C.
• Пацієнти з аутоімунними захворюваннями: особи, які хворіють на ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак та інші. Постійна активація імунної системи збільшує ризик того, що клітини імунної системи можуть переродитися в ракові.
• Генетична схильність: наявність в анамнезі близьких родичів (батьки, рідні брати чи сестри), які хворіли на лімфоми або інші злоякісні захворювання кровотворної системи.
• Вплив канцерогенних факторів: особи, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання або тривалий час контактували з певними хімічними речовинами (пестициди, гербіциди, розчинники) у професійній діяльності.
• Вікові категорії: хоча певні види лімфом (наприклад, лімфома Ходжкіна) частіше виявляють у молоді (15–30 років), більшість неходжкінських лімфом вражають переважно пацієнтів віком від 60 років.

Перші тривожні ознаки та симптоми

Клінічні прояви лімфом часто маскуються під симптоми застуди чи перевтоми, що ускладнює самодіагностику.

• Безболісне збільшення лімфовузлів – найчастіший симптом. Збільшуються шийні, надключичні, пахові лімфовузли. Вони зазвичай щільні та безболісні на дотик.
• Системні прояви: немотивована втрата ваги (понад 10% маси тіла за останні 6 місяців), тривала лихоманка без ознак інфекції, рясні нічні потовиділення (коли доводиться міняти одяг чи постіль).
• Хронічна втома та слабкість: постійне відчуття виснаження, зниження працездатності через анемію або загальну інтоксикацію організму.
• Шкірний свербіж: інтенсивний свербіж шкіри без висипань, який погано піддається лікуванню антигістамінними препаратами.
• Кашель і задишка: виникають, якщо збільшені лімфовузли середостіння тиснуть на дихальні шляхи.

Чому важлива вчасна діагностика

Сучасна онкогематологія досягла значних успіхів: більшість форм лімфом можна успішно контролювати або повністю вилікувати, особливо на стадіях I та II. Проте затримка з діагностикою призводить до генералізації процесу, коли пухлина поширюється на внутрішні органи та кістковий мозок.

Сучасні методи діагностики

• Біопсія лімфовузла: золотий стандарт, який передбачає гістологічне та імуногістохімічне дослідження тканини для точного встановлення підтипу лімфоми.
• Лабораторні дослідження: загальний та біохімічний аналізи крові.
• Візуалізація: комп’ютерна томографія (КТ) грудної та черевної порожнин, позитронно-емісійна томографія (ПЕТ-КТ) для визначення стадії процесу.

Специфічних методів профілактики лімфом на сьогодні не існує, оскільки точні причини мутацій лімфоцитів до кінця не вивчені. До факторів ризику належать деякі вірусні інфекції (наприклад, вірус Епштейна–Барр), імунодефіцитні стани та вплив шкідливих хімічних речовин.

Головне правило збереження здоров’я – регулярні профілактичні огляди у сімейного лікаря та звернення по медичну допомогу у разі тривалого збільшення лімфовузлів, що не зникають протягом кількох тижнів після одужання від інфекційних захворювань.

Рання діагностика рятує життя!

Формуємо культуру здоров’я разом!

Допис підготувала Ірина Мітічкіна, завідувачка відділу епідеміологічного нагляду та профілактики неінфекційних хвороб Вінницького ОЦКПХ МОЗ