Сало – сила?

Сало — кулінарний символ української ідентичності. Воно має давню історію – його споживали ще давні слов’яни, символізує силу, достаток і домашній затишок, а ще тривалий час зберігається без холодильника, тому це важливий запас у часи нестабільності й голоду Звідси й жарти на кшталт: «Україна жива, поки є сало». Мабуть, ви чули ще й такий жартівливий вислів «сало – сила, спорт – могила»? То жарт, але «сильні сторони» в сала таки є. І про них сьогодні, в День українського сала, розповідає лікар з загальної гігієни Світлана Савич.

– Сало – один з найбільш улюблених продуктів в Україні. Вміння правильно засолити сало, додати спеції, часник, перець – це ціле мистецтво, що передається з покоління в покоління.

Але, як і будь-який продукт, сало має свої плюси й мінуси для здоров’я.

КОРИСТЬ САЛА

Сало — це передусім джерело жирів. Але не тільки.

Джерело енергії. 1 грам жиру дає 9 кілокалорій, що значно більше, ніж білки чи вуглеводи. Це робить сало відмінним джерелом енергії, особливо в холодну пору року або під час фізичних навантажень.

Джерело вітамінів. Сало містить важливі жиророзчинні вітаміни, такі як A, D, E та K. Ці вітаміни необхідні для підтримки імунітету, здоров’я кісток, шкіри та нервової системи.

Арахідонова кислота. Ця поліненасичена жирна кислота, яка входить до складу сала, відіграє ключову роль у багатьох процесах: вона є будівельним матеріалом для клітин, бере участь у гормональному обміні, а також важлива для роботи серця та нирок.

Сприятливий вплив на печінку. Холестерин, який міститься в салі, називають «хорошим». Помірне споживання сала може сприяти виведенню з організму токсинів і «поганого» холестерину, а також стимулює вироблення жовчі.

Сало має жовчогінний ефект. Коли в раціоні мало жирів або харчування нерегулярне, жовч може застоюватися в міхурі, ставати густішою і навіть утворювати каміння. Невеликий шматочок сала, особливо зранку, може діяти як природний стимулятор, запобігаючи застою жовчі.

Але надмірне споживання сала може, навпаки, перевантажувати печінку та жовчний міхур, особливо коли з цими органами вже є проблеми.

Підтримка імунітету. Завдяки вітамінам і жирним кислотам, сало допомагає організму боротися з вірусами та інфекціями. У народній медицині його часто використовують як засіб для профілактики застуд.

ШКІДЛИВІСТЬ САЛА

Сало – висококалорійний продукт, і якщо не контролювати кількість спожитого сала, зростає ризик ожиріння, розвитку цукрового діабету та серцево-судинних захворювань.

Ризик для серця та судин. Хоча сало містить корисні жири, воно також є джерелом насичених жирів. Їх надлишок може підвищувати рівень «поганого» холестерину в крові, що веде до утворення бляшок на стінках судин (атеросклерозу) та збільшує ризик інфаркту чи інсульту.

Проблеми з травленням. Через високий вміст жирів сало може бути важким для травлення, особливо для дітей та людей з хворобами печінки, жовчного міхура та підшлункової залози.

Головне — помірність. Для здорової дорослої людини, яка веде активний спосіб життя, порція сала 30-50 грамів на день може принести користь, не завдаючи шкоди, але рекомендована добова норма сала – близько 20-30 г. А якщо у вас є захворювання жовчного міхура, жовчокам’яна хвороба або панкреатит, перед вживанням сала краще проконсультуватися з лікарем.

Як найкраще споживати сало?

Найкраще вживати сало свіжим з чорним хлібом, часником та спеціями. Варто уникати смаженого сала, оскільки під час термічної обробки утворюються канцерогенні речовини.

Слід дотримуватися правил вибору, обробки та зберігання сала.

Найбільш серйозна небезпека, пов’язана зі споживанням свинячого сала, – ризик зараження трихінельозом. Трихінельоз передається людині при вживанні недостатньо термічно обробленого м’яса або сала, зараженого личинками трихінел. Трихінельоз може викликати підвищену температуру тіла, набряк обличчя та повік, сильні м’язові болі, шкірний висип, а у важких випадках можливі серйозні ускладнення: міокардит, пневмонія, ураження центральної нервової системи, які можуть призвести до інвалідності або навіть смерті.

На відміну від м’ясних прошарків, личинки трихінел рідко бувають у чистому підшкірному салі. Однак сало з прошарками м’яса, особливо куплене на стихійних ринках, де немає ветеринарно-санітарного контролю, може бути джерелом зараження. Варто пам’ятати, що ні копчення, ні звичайне соління сала не знищують личинки трихінел – вони стійкі до цих видів обробки.

Ймовірність харчового отруєння саме салом нижча, ніж, наприклад, м’ясом або майонезними салатами, але ризик все ж є. Харчове отруєння може бути викликане бактеріями, що потрапили в продукт внаслідок недотримання санітарно-гігієнічних норм. Несвіже сало, тривале зберігання без холодильника, контакт сирого продукту з готовими стравами, використання брудного посуду та інструментів – усе це створює сприятливі умови для розмноження патогенних мікроорганізмів.

Щоб уникнути ризиків, пов’язаних зі споживанням свинячого сала, необхідно дотримуватися простих, але важливих правил:

– купуйте сало лише у перевірених місцях: віддавайте перевагу продукції, яка пройшла ветеринарно-санітарний контроль, уникайте стихійних ринків;

– звертайте увагу на якість: свіже сало має бути чистим, м’яким, без сторонніх запахів;

– правильна обробка: якщо ви купуєте сало з м’ясними прошарками, його слід обов’язково піддавати тривалій термічній обробці (варіння, смаження, запікання), оскільки лише висока температура здатна знищити личинки трихінел;

– дотримуйтеся гігієни: завжди мийте руки та використовуйте окремий посуд, ножі та дошки для сирих та готових продуктів, щоб запобігти перехресному забрудненню;

– правильне зберігання: зберігайте сало в холодильнику, не залишайте його на тривалий час при кімнатній температурі;

Свиняче сало може бути частиною здорового раціону, але за умови свідомого ставлення до його вибору та обробки, а також у разі помірного споживання.

Формуємо культуру здоров’я разом!