Професійні ракові захворювання: небезпека, яку не можна ігнорувати

Щорічно в Україні виявляють понад 130 тисяч нових випадків злоякісних новоутворень. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, до 10 % з них можуть мати професійне походження. Проте ця частка часто залишається в «тіні» — онкопатології не визнаються такими, що виникли внаслідок умов праці, або не діагностуються належним чином через складність встановлення причинно-наслідкових зв’язків.

Але близько 5–10 тисяч працівників щороку зазнають тривалого впливу канцерогенних факторів на робочому місці.

Докладніше на цю тему – у статті лікаря з гігієни праці відділу безпеки середовища життєдіяльності Вінницького ОЦКПХ Анатолія Борисенка.

Хто в зоні ризику?

За даними міжнародної практики та української статистики, професії з найвищими показниками онкозахворюваності можна умовно розподілити за рівнями ризику:

Високий рівень онкоризику (доведений зв’язок, часті випадки)

• Металурги — контакт із пилом металів, сполуками нікелю, хрому, кадмію; підвищений ризик раку легенів, шлунка, сечового міхура.
• Шахтарі — дія радону, вугільного пилу, силікатів; асоціюються з розвитком мезотеліоми, раку легенів.
• Зварювальники — вдихання диму з металами, ПАВ (бензапірени), озон, оксиди азоту; ризик злоякісних новоутворень легень, шкіри.
• Медичні працівники (рентгенологи, онкологи, лаборанти) — контакт з іонізуючим випромінюванням, цитостатиками; ризик лейкемій, пухлин щитоподібної залози, молочних залоз, туберкульоз.
• Хіміки, фармацевти — експозиція бензолу, анілінових барвників, органічних розчинників; рак сечового міхура, лейкемія, лімфоми.
• Будівельники, монтажники — азбест, цементний пил, кварц; ризик мезотеліоми, раку легень.

Середній рівень ризику (є докази підвищеної захворюваності)

• Працівники сільського господарства — пестициди, УФ-випромінювання, органічні пилові частинки; асоціація з раком печінки, простати, неходжкінськими лімфомами.
• Деревообробники — вдихання деревного пилу (особливо дуба, бука); ризик раку носоглотки та гайморових пазух.
• Працівники нафтопереробної галузі — експозиція бензолу, толуолу, нафталіну; ризик лейкемій, пухлин шкіри.
• Автомеханіки, працівники АЗС — контакт із вуглеводнями, вихлопними газами; рак сечового міхура, легень.

Низький, але фоновий рівень ризику (контакт із потенційними канцерогенами або фонові фактори)

• Офісні працівники, ІТ-фахівці — можливий вплив електромагнітних полів, стрес-факторів, малорухливого способу життя.
• Перукарі, косметологи — контакт із фарбами, формальдегідом, аерозолями; можливе підвищення ризику гормонозалежних пухлин.
• Вчителі, вихователі, соціальні працівники — вплив біологічних чинників у колективах (віруси); фоновий ризик деяких інфекційно-асоційованих форм раку.

Що таке канцерогени та як їх класифікують?

Міжнародне агентство з вивчення раку (IARC), що працює під егідою ВООЗ, класифікує канцерогенні речовини за рівнем доказовості їх зв’язку з розвитком раку:

• Група 1 (доведена канцерогенність): азбест, бензол, іонізуюче випромінювання, віруси гепатиту B і C, вірус папіломи людини (HPV).
• Група 2А (ймовірні канцерогени): гліфосат, формальдегід, акриламід.
• Група 2B (можливі канцерогени): перхлоретилен, хлороформ.

Важливо пам’ятати, що речовини груп 2А і 2B не належать до безпечних – їхній довготривалий вплив також може мати серйозні наслідки для здоров’я.

Ситуація в Україні

За даними Національного канцер-реєстру, найпоширеніші професійно пов’язані форми раку – це рак легень, лейкемія та рак сечового міхура. У 2023 році в Україні зафіксовано близько 450 підозр на професійне походження онкозахворювань, однак офіційно визнано лише 35 випадків. Це свідчить про наявність проблем із фаховою експертизою, документацією та процедурою розслідування таких захворювань.

У структурі ймовірних професійно зумовлених онкопатологій в Україні найчастіше реєструються:

• Рак легень – серед шахтарів, металургів, зварювальників, будівельників;
• Лейкемії – у медиків, працівників лабораторій, хіміків;
• Рак сечового міхура – у працівників фармацевтичного та хімічного виробництва;
• Мезотеліома – у працівників, які контактували з азбестом (швидка форма раку плеври);
• Рак печінки – при дії вінілхлориду, HBV/HCV серед медиків і працівників очисних споруд.

Біологічні канцерогени — теж загроза

Окрім хімічних, є й біологічні канцерогени. Відомі приклади:

• HBV (вірус гепатиту B) і HCV (вірус гепатиту C) – віруси, що можуть спричинити розвиток раку печінки.
• HPV (вірус папіломи людини) — інфекція, яка передається переважно статевим шляхом, і може викликати рак шийки матки, рак гортані та інші види онкопатології;
• Helicobacter pylori – асоційований із раком шлунка;
• Вірус Епштейна-Барра – лімфоми, рак носоглотки;
• Туберкульоз – може викликати рак легень.

Ці фактори особливо небезпечні для медпрацівників, персоналу інфекційних лікарень, лабораторій, працівників пенітенціарної системи.

Як запобігти?

Ефективна профілактика професійно зумовлених онкозахворювань базується на:

• виявленні та контролі канцерогенів на підприємствах;
• проведенні лабораторних досліджень повітря робочої зони;
• модернізації техпроцесів та обладнання, вентиляції, герметизації технологічних процесів;
• застосуванні засобів індивідуального захисту (респіратори, спецодяг);
• організації періодичних медичних оглядів згідно з наказом МОЗ № 246;
• атестації робочих місць за умовами праці.

Своєчасне реагування, системна міжвідомча взаємодія та підвищення обізнаності – основа для ефективного захисту трудового населення від онкопатологій, зумовлених професійними ризиками.

Формуємо культуру здоров’я разом!