Наша українська. Мова єднання

Сьогодні – День української писемності та мови. День, у який я бажаю кожному з нас не лише любити українську, а й постійно відкривати її для себе.

Мова – дивовижна штука. Здається, розмовляєш і читаєш щодня, а потім натрапляєш на слово, якого раніше не вживав, відкриваєш новий відтінок значення, по-іншому чуєш знайомий вислів. І розумієш, скільки ще цікавого попереду.

Ми вивчаємо мову все життя. Читаємо, слухаємо, запитуємо, помиляємося, виправляємо помилки. І це нормально. Головне – щодня робити черговий крок назустріч українській.

Якщо ви ще не перейшли на українську в повсякденному спілкуванні, можливо, саме сьогодні варто спробувати? Не чекати, коли словниковий запас стане бездоганним, а почати з простого: українською привітатися, замовити каву, поговорити з колегою, написати повідомлення. Крок за кроком нові слова ставатимуть звичними, а сама мова – ближчою. Я знаю, як це відбувається: я так переходив на українську понад 15 років тому.

І тим, для кого українська – звична й рідна, теж є куди рухатися. Читати українських авторів, цікавитися походженням слів, збагачувати свою мову, дбати про її чистоту. Адже повага до мови виявляється не тільки в тому, як часто ми нею послуговуємося, а й у тому, наскільки дбайливо до неї ставимося.

Радію, що української в нашому житті стає більше. І вірю, що буде іще більше. Не через примус або страх помилитися, а з любові, свідомого вибору й розуміння того, ким ми є.

З Днем української писемності та мови!

Бережімо нашу мову, пізнаваймо її й передаваймо наступним поколінням – живою, багатою, прекрасною. Нашою, рідною.

Слава Україні!

Ігор Матковський, генеральний директор Вінницького обласного центру контролю та профілактики хвороб