Кашлюк у немовлят: історія мами, яка боролася за життя своєї невакцинованої донечки

Вероніка захворіла на кашлюк у віці двох місяців – до того, як отримала перше щеплення. Кашлюк особливо небезпечний для немовлят, оскільки їхня імунна система ще не зміцніла. Серед найтяжчих симптомів – судомний кашель, який може призвести до зупинки дихання й нестачі кисню в мозку.

Мати Вероніки Наталія поділилася з Центром громадського здоров’я України історією боротьби за життя доньки. Їхній досвід — це нагадування про небезпеку кашлюку для найменших дітей і важливість вакцинації проти цієї хвороби.

Наталіє, розкажіть кількома словами про вашу родину.

Звичайна родина. У нас із чоловіком троє дітей. Синові Андрію – 12 років, а дві доньки ще маленькі: Богдані – два роки, а Вероніці – рік.

Чи вся ваша сім’я та друзі вакциновані?

Зараз у мене всі діти вакциновані. Я теж робила щеплення. Чоловік ревакцинувався, а я ревакцинацію для дорослих пропустила. Якщо говорити про ставлення до вакцинації, то переважно у всіх воно позитивне. Є лише одна подруга, яка була проти щеплень. Вона вважає, що вакцинація не потрібна, у дітей імунітет має виробитися природно. Але після того, як захворіла моя Вероніка і дуже тяжко перенесла хворобу, вона по-іншому ставиться до щеплень.

Як ви зрозуміли, що у Вероніки кашлюк?

Ми не одразу зрозуміли, що це кашлюк. Коли Вероніка захворіла, їй було два місяці. Спочатку кілька днів була температура 37,3-37,5, а в наступні дні впала до 36,7–36,8. Загалом симптоми були схожі на звичайну ГРВІ: нежить, легке покахикування, такий «кхик» – дуже легесенький. Лікарі так і поставили діагноз: ГРВІ. Щеплень проти кашлюку на той момент у Вероніки ще не було.

Як з’ясувалося, що це не ГРВІ?

Кашель. Поступово він змінився. Став сухим і дедалі сильнішим. Після відвідування сімейного лікаря ми отримали новий діагноз – бронхіт. Але дитина на прийомі не кашляла. Нам прописали антибіотики, але не допомогло. Через п’ять днів результату теж не було. Довелося повертатися в лікарню.

Там уже була інша лікарка, бо наша сімейна пішла на лікарняний. Вона почула кашель Вероніки, побачила, як вона задихається, і дійшла висновку, що це не бронхіт. Виписала суспензії для зупинки спазму кашлю, і сказала прийти на обстеження знову. Призначене лікування не допомагало і ми прийшли до лікаря вже через день.

Вероніці ставало дедалі важче відкашлятися: вона червоніла, текли сльози та соплі. Це страшний кашель. Наскільки пам’ятаю, це був десятий день хвороби: тоді лікарка сказала нам, що це кашлюк, хоч і не підтвердила діагноз. Також додала: якщо стане гірше, треба буде їхати у стаціонар.

Що трапилося далі? 

У ту саму ніч у Вероніки сталася перша серія закашлювання із зупинкою дихання. У мене на очах дитина почала синіти і задихатися. Це було десь о третій годині ночі. Я вибігла з нею на вулицю, це була осінь – майже рік тому. Вона ніби відкашлялася, почала дихати знову, а ми з чоловіком одразу зібрали речі й поїхали до лікарні.

Але коли ми приїхали, дитина не кашляла, горло не червоне, температури не було. Лікарі не одразу навіть зрозуміли, чому ми приїхали. Після моїх пояснень нас поклали у пульмонологічне відділення. Ще через певний період також визначили, що це кашлюк. У Вероніки щеплень проти кашлюка не було, навіть першого. Ми ходили на вакцинацію якраз у два місяці, але на той момент вона вже кашляла, тому лікар відклав вакцинацію. У старшої дочки та сина були зроблені всі щеплення.

Крім того, за допомогою тестів визначили, що у Богдани, як і в інших членів сім’ї, теж кашлюк.

Як у лікарні допомогли Вероніці?

У відділення інтенсивної терапії Вероніку перевели, коли вона почала задихатися. Там прописали антибіотики. У палаті були тільки ми. Нам сказали, що дитині потрібні спокій, тиша і прохолодне приміщення, щоб не загострився кашель. Загалом у відділенні інтенсивної терапії ми пробули два тижні.

Прогнози лікарів щодо Вероніки були невтішними: саме у той період у лікарні від кашлюка загинуло немовля. Вдень і вночі були напади із зупинками дихання. Вероніка не справлялася зі слизом, який відходив, тому її забирали, щоб відсмоктати слиз. У перші дні напади ставалися по 7-8 разів за ніч, а потім – по 2-3. Навіть після виписки з лікарні ще пів року дитина кашляла.

А яким був перебіг хвороби в інших членів сім’ї?

Загалом заразилися кашлюком, мабуть, усі. Згодом я зрозуміла, що першим у мене захворів син і він приніс це в хату. Я не знала, що це кашлюк, бо він вакцинований, та ще й кашлюк збігся з сезонною алергією. У нього була температура 37, легкий кашель, незначний нежить. Потім, думаю, захворіла я – теж був нежить і кашель. У Богдани перебіг хвороби був легким, схожим на ГРВІ. За п’ять днів усе пройшло, тільки ніс промивали.

Чоловік, до речі, за пів року до цього був ревакцинований від кашлюку, тому ми не зрозуміли, він хворів чи ні.

Як вплинув кашлюк на ваше повсякденне життя? 

Довелося відкласти активне життя та ізолюватися. Усе це було доволі складно. Але важливо було, щоб Вероніка не підхопила супутніх ГРВІ та інших інфекцій, бо лікарі сказали, що кашель повертається у невакцинованих дітей, які перехворіли.

Пів року ми жили в ізоляції, їздили в сосновий ліс, дихали повітрям. Нам було важливо, щоб ні діти, ні ми, дорослі, не принесли супутньої інфекції в сім’ю.

Кашель був страшний. Люди, коли бачили, як Вероніка кашляє, навіть оберталися на вулиці, лякалися, хоча це вже був не такий сильний кашель, як на початку хвороби.

Чи вакцинували ви дитину після одужання і коли?

Через чотири місяці кашель у Вероніки вже був слабший, а напади – рідші, але все ще були. Ми вакцинували її у шість і сім місяців. Реакція на щеплення була незначною– температура 38,2, яку ми досить швидко збили.

Що ви хотіли б сказати іншим батькам, які вагаються щодо вакцинації дітей?

Хочу сказати, щоб батьки не гралися зі здоровʼям: ні дітей, ні своїм. Я нікому не побажаю того, що ми пережили. А вакцинація запобігає інфікуванню й тяжкому перебігу хвороби. І, користуючись нагодою, хочу ще раз подякувати лікарям міської дитячої лікарні міста Рівного, які допомогли врятувати Вероніку.

*****

Вакцинуйте дітей за Національним календарем профілактичних щеплень (https://tinyurl.com/bdd9jtm2) проти 10 небезпечних інфекцій. Для цього звертайтеся до сімейного лікаря, педіатра або найближчого закладу охорони здоров’я.

Дорослі також мають вакцинуватися. Йдеться, зокрема, про ревакцинацію проти правця та дифтерії кожні 10 років. А якщо ви пропустили планове щеплення, зверніться до свого сімейного лікаря і він складе для вас індивідуальний графік щеплень із дотриманням мінімальних інтервалів.

Формуємо культуру здоров’я разом!