Карликовий ціп’як у дитини: що потрібно знати про гіменолепідоз

У лабораторії Вінницького обласного центру контролю та профілактики хвороб нещодавно виявили яйця карликового ціп’яка в однорічної дитини. Карликовий ціп’як викликає хворобу під назвою гіменолепідоз. Припускаємо, що чимало наших читачів не чули такого слова, але про цю хворобу варто знати всім, особливо – батькам малих дітей.

Докладніше розповідає Жанна Маріянко, завідувачка паразитологічної лабораторії ОЦКПХ.

Що це за хвороба

Гіменолепідоз – це паразитарне захворювання, яке найчастіше трапляється у дітей і підлітків, але можливе і в дорослих.
Збудник – карликовий ціп’як (Hymenolepis nana). Це невеликий гельмінт (довжиною лише 0,5–5 см), який живе в тонкому кишечнику людини.

Особливість цього паразита в тому, що весь його життєвий цикл може проходити всередині однієї людини: якщо дитина вже заразилася, вона може повторно інфікувати сама себе – це називається автоінвазія.

Як можна заразитися

Джерело зараження – хвора людина. Яйця паразита виходять з організму з фекаліями й одразу стають заразними. Якщо не дотримуватися гігієни, вони можуть потрапити:

на руки, дверні ручки, іграшки, посуд;

на харчові продукти;

у рот через немиті овочі, фрукти чи воду.

Тобто шлях передачі – фекально-оральний, а найчастіше «транспортують» хворобу брудні руки.

Хто найчастіше хворіє

Хворіють переважно діти віком від 3 до 14 років.
Причина проста: у малечі ще не сформовані сталі гігієнічні навички, а імунна система ще тільки розвивається.
Дитина може заразитися в дитсадку, в школі або вдома, якщо хтось із родини теж інфікований.

Ознаки гіменолепідозу

Паразит оселяється в кишечнику, де живиться тим, що їсть людина. Через це з’являються такі симптоми:

біль у животі;

нудота, погіршення апетиту;

проноси, неперетравлена їжа, слиз або кров у випорожненнях, запах гнилі під час випорожнення;

здуття, підвищене слиновиділення;

дратівливість, головний біль, швидка втомлюваність;

слабкість, порушення сну або пам’яті.

У тяжких випадках можливі порушення в роботі печінки: біль або відчуття тяжкості під правим ребром, гіркота в роті, підвищення температури тіла.

Як діагностують

Найточніший спосіб виявлення — аналіз калу під мікроскопом. Беруть для цього свіжий зразок, адже яйця паразита швидко руйнуються у зовнішньому середовищі.
Оскільки паразит виділяє яйця не постійно, а періодично, аналіз повторюють тричі з інтервалом 5–7 днів, навіть якщо перший результат негативний.

Як запобігти зараженню й повторному самозараженню:

ретельно мити руки після туалету, перед їдою та після гри з тваринами;
мити овочі, фрукти, ягоди, обдавати їх окропом;
не пити сиру воду;
щодня приймати душ, міняти спідню білизну;
регулярно проводити вологе прибирання й дезінфекцію туалету;
обстежити всіх членів родини, якщо хтось захворів.

Словом, щоб запобігти гіменолепідозу, потрібні ретельна гігієна рук, безпечна їжа й максимальна увага до здоров’я дитини (і до свого здоров’я теж).

Найякісніші дослідження калу на гельмінти (зокрема, на гіменолепідоз) та кишкові найпростіші (цисти лямблій) проводяться в паразитологічній лабораторії Вінницького обласного центру контролю та профілактики хвороб.

Здати матеріал на аналіз можна в робочі дні (з понеділка по п’ятницю) з 9:00 до 12:00. Вихідні дні: субота й неділя.

Якщо маєте запитання, телефонуйте (0432) 67-26-18.

Бережіть себе!

Формуємо культуру здоров’я разом!