ЧОМУ ВАЖЛИВІ ОРГАНОЛЕПТИЧНІ ПОКАЗНИКИ ПИТНОЇ ВОДИ

Коли ми оцінюємо питну воду, то насамперед звертаємо увагу на те, що можемо відчути самі: чи має вода запах, який у неї смак, чи прозора вона, чи не мутна та без стороннього забарвлення. Саме ці характеристики й називають органолептичними показниками.

Вони впливають не лише на те, чи приємно пити воду. Зміни запаху, смаку або кольору можуть бути першими сигналами того, що з водою щось не так – ще до того, як лабораторні аналізи покажуть перевищення за хімічними чи бактеріологічними показниками.

Докладніше про це розповідає Оксана Скоробогач, завідувачка відділу безпеки середовища життєдіяльності Вінницького ОЦКПХ.

У 2025 році більшість досліджених проб води з джерел централізованого водопостачання на Вінниччині відповідала нормативам за органолептичними показниками. Водночас подекуди фіксували підвищену каламутність, зміну кольору або сторонній запах. Найчастіше це було пов’язано з природними чинниками – підвищеним вмістом заліза, марганцю чи гумінових речовин, сезонними змінами якості води у джерелах водопостачання, а також із технічним станом мереж: зношеними трубами або вторинним забрудненням.

Навіть якщо токсичні речовини не перевищують допустимих норм, неприємний смак чи запах води можуть знижувати довіру людей до централізованого водопостачання. Через це люди інколи переходять на альтернативні джерела — криниці чи свердловини, які не завжди безпечні.

Органолептичні показники рідко шкодять здоров’ю безпосередньо, але вони можуть свідчити про інші небезпеки, як-от:

• гнильний запах може вказувати на процеси розкладу органічних речовин;
• металевий присмак – на підвищений вміст заліза або марганцю;
• каламутність може знижувати ефективність знезараження води та створювати умови для виживання патогенних мікроорганізмів.

Тому органолептичні зміни – це важливий сигнал, який не варто ігнорувати.

Перевищення нормативів за такими показниками може мати й потенційний вплив на здоров’я. Зокрема, підвищена каламутність може бути пов’язана з наявністю завислих часток, на яких можуть накопичуватися мікроорганізми, зокрема й збудники кишкових інфекцій.

Сторонній запах або присмак – болотний, хімічний, хлорний чи гнильний – може свідчити про наявність органічних сполук, продуктів розкладу або побічних продуктів знезараження. У разі тривалого вживання деякі з них можуть чинити подразнювальний, алергенний або токсичний вплив.

Підвищена кольоровість води часто пов’язана з гуміновими речовинами. Самі вони не високотоксичні, але під час взаємодії з дезінфектантами можуть утворювати хлорорганічні сполуки з потенційно канцерогенними властивостями.

Вода з підвищеним вмістом заліза чи марганцю може мати характерний металевий присмак і забарвлення. У разі тривалого споживання це може негативно впливати на роботу травної системи та змінювати смак їжі й напоїв.

Ще один ризик – поведінковий. Якщо вода має неприємний запах або вигляд, люди частіше відмовляються від централізованого водопостачання та користуються неперевіреними джерелами води, що підвищує ризик інфекційних і паразитарних захворювань.

Що робити, якщо вода змінила запах, смак чи колір:

• не вживати таку воду сирою, перед використанням кип’ятити її;
• за можливості застосовувати побутові фільтри, особливо з активованим вугіллям або багатоступеневі системи очищення;
• регулярно очищати й дезінфікувати криниці та свердловини, особливо після паводків, сильних опадів чи аварій;
• не використовувати мутну або воду зі стороннім запахом для приготування дитячого харчування без попередньої обробки;
• у разі тривалого погіршення якості води звертатися до Вінницького ОЦКПХ (Вінниця, вул. Малиновського, 11) для проведення лабораторних досліджень.

Для стабільної якості питної води важливі своєчасне обслуговування та модернізація водопровідних мереж, ефективна водопідготовка і постійний лабораторний контроль – особливо в умовах надзвичайних ситуацій. Саме системний контроль органолептичних, хімічних, мікробіологічних і радіологічних показників допомагає зробити воду безпечною.

Формуємо культуру здоров’я разом!