Безбар’єрність у сфері охорони здоров’я – це не тільки про людей із інвалідністю

Коли говорять про безбар’єрність, її часто помилково пов’язують лише з людьми з інвалідністю. Насправді ж бар’єри можуть виникнути у житті будь-якої людини: інколи – тимчасово, інколи – на тривалий період. Про це розповідає Сергій Худа, дитячий фізичний терапевт та амбасадор безбар’єрності від Міністерства охорони здоров’я України.

Говорячи про безбар’єрність у системі охорони здоров’я, Сергій Худа зазначає: щодня виникають різні ситуації, у яких люди можуть потребувати доступнішого середовища, ніж зазвичай.

«Наприклад після операції або перелому ноги людина певний час пересувається з милицями. У такій ситуації навіть кілька сходинок на вході до лікарні можуть стати серйозним бар’єром. Пандуси та ліфти у медичних закладах у таких випадках важливі не лише для людей, які користуються кріслом колісним, а й для батьків з дитячими візочками, людей старшого віку або пацієнтів після травм», – говорить Сергій Худа. 

У сфері охорони здоров’я безбар’єрність охоплює кілька важливих напрямів:

• Фізична безбар’єрність: доступність будівель, лікарень, амбулаторій та транспорту. Пандуси, ліфти або зручні входи до медичних закладів допомагають людям після травм, батькам з дитячими візочками та людям старшого віку безперешкодно потрапити до лікаря.

• Інформаційна безбар’єрність: у складний момент лікування людина повинна розуміти, що відбувається, і які кроки потрібно робити далі. Саме тому важливо, щоб медична інформація подавалася зрозумілою мовою, а пацієнт отримував чіткі пояснення щодо свого стану, лікування та реабілітації.

• Цифрова безбар’єрність: нині багато медичних сервісів працюють онлайн. Йдеться про запис до лікаря, електронні направлення, результати обстежень. Важливо, щоб електронні медичні послуги були простими та зрозумілими для різних користувачів.

• Суспільна та громадянська безбар’єрність: йдеться про можливість кожної людини отримати медичну допомогу без упереджень і стигматизації. Кожен пацієнт має рівний доступ до медичних послуг незалежно від віку, стану здоров’я та життєвих обставин.

• Економічна безбар’єрність: у сфері охорони здоров’я це означає, що людина повинна мати можливість отримати необхідну допомогу незалежно від фінансового стану. Саме тому реабілітаційні послуги внесено до Програми медичних гарантій, і вони оплачуються державою через Національну службу здоров’я України.

• Освітня безбар’єрність: вона означає доступ до знань, які допомагають людям краще розуміти свій стан і процес відновлення. Після травм або складних захворювань пацієнти та їхні родини часто потребують пояснень і навчання – фахівці допомагають їм поступово повертатися до повсякденного життя.

За словами Сергія Худи, розвиток безбар’єрності допомагає створювати систему охорони здоров’я, у якій люди можуть отримувати допомогу без зайвих перешкод – від звернення до лікаря до відновлення та повернення до активного життя.

Нагадаємо, що «Розвиток системи реабілітаційної допомоги» – це флагманський проєкт МОЗ, що реалізується в межах Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні, ініційованої першою леді України Оленою Зеленською.

Ключове повідомлення у межах реалізації проєкту: «Безбар’єрність – це коли можеш пройти шлях підтримки без перешкод», що відповідає головним засадам всеукраїнської кампанії соціальних змін «Безбар’єрність – це коли можеш».