24 лютого. День, який розділив життя на «до» і «після».
24 лютого 2026
Чотири роки тому повномасштабне вторгнення Росії стало випробуванням для кожної родини, кожної громади, для всієї країни. Ми прокинулися в іншій реальності – з повітряними тривогами, втратами, тривогою за близьких. Але водночас – із небаченою єдністю та силою.
Ми щодня вшановуємо пам’ять українських воїнів, які віддали життя за свободу і незалежність України. Пам’ятаємо про мирних жителів, чиї життя забрала війна. Кожне ім’я – це біль. І кожне ім’я – це нагадування, якою ціною ми тримаємося.
Водночас цей день – про нашу стійкість. Про бійців, які ціною життя й здоров’я захищають країну. Про медичних працівників, які працюють під звуки сирен. Про волонтерів, енергетиків, учителів, соціальних працівників, підприємців, державних службовців, фахівців з громадського здоров’я – про кожного, хто робить свою справу чесно й відповідально навіть у найскладніших умовах.
Війна триває. І наша відповідальність – теж.
І ми всі маємо підтримувати наших захисників. Допомагати тим, хто поруч. Працювати для зміцнення держави. Берегти своє фізичне й психічне здоров’я, бо сильна країна починається зі стійких людей.
Ми пам’ятаємо. Ми працюємо. Ми допомагаємо.
І ми вистоїмо й переможемо!
Світла пам’ять загиблим. Честь і вдячність захисникам.
Слава Україні! Героям слава!
Ігор Матковський, генеральний директор ДУ «Вінницький ОЦКПХ МОЗ»
