Гарячка Західного Нілу: що слід знати і як не захворіти

З початку року в Україні зареєстровано 19 випадків екзотичного захворювання – гарячки (лихоманки) Західного Нілу, а за останні дев’ять років – 89 випадків.

Що це за хвороба і чим вона небезпечна

Як пояснили в Центрі громадського здоров’я МОЗ України, геморагічна гарячка Західного Нілу – небезпечна вірусна хвороба, що передається через укуси комарів. У тяжких випадках супроводжується запаленням мозкових оболонок і речовини головного мозку, лімфаденопатією, ураженням слизових оболонок, екзантемою. Має літньо-осінню сезонність, і найчастіше нею хворіють сільські жителі, а також любителі полювання, звідки ще одна назва – «качина лихоманка».

В Україні реєструються окремі випадки, а поширюється хвороба переважно в країнах Африки, Азії, Середземномор’я, окремі спалахи реєструються в країнах Центральної Азії (Казахстан, Туркменія, Таджикистан), Закавказзя (Азербайджан, Вірменія), США, Канаді, Мексиці, Австралії, країнах Центральної Америки і Карибського басейну.

Інфікована людина не заразна – немає документально зареєстрованих випадків передачі вірусу від людини до людини при безпечних контактах і випадків зараження працівників охорони здоров’я за умови дотримання стандартних заходів інфекційного контролю. Але дуже незначна частка випадків інфікування людей відбувається при трансплантації органів, переливанні препаратів крові, грудному вигодовуванні, від матері до дитини.

Головним джерелом гарячки Західного Нілу в природі є 17 видів переважно перелітних птахів, які мають у крові високу концентрацію вірусу. Резервуаром інфекції можуть бути деякі дрібні ссавці, гризуни, кажани, але в них концентрація вірусу значно менша, і зберігається він в них недовго.

Переносять захворювання численні види комарів, які інфікуються під час харчування кров’ю уражених інфекцією птахів. Під час укусів комарів вірус може потрапляти в організм людей і тварин, де він здатний розмножуватися і призводити до хвороби. Вкрай рідко можливе контактне зараження кров’ю тварин.

Симптоми гарячки Західного Нілу

У більшості людей інфекція протікає безсимптомно, але у 20% хворих розвиваються грипоподібні захворювання з різким підвищенням температури, головним болем, болем у горлі, м’язах, суглобах і спині, слабкістю, нудотою і діареєю, іноді можливі висипання на тілі, збільшення печінки та селезінки, ураження нервової системи — менінгіт, енцефаліт, ознаки ураження головного мозку (розлади свідомості, парези, паралічі).

Профілактика гарячки Західного Нілу

Для профілактики гарячки Західного Нілу, в ендемічних регіонах проводять комплексні заходи, направлені на зниження чисельності комарів (осушення боліт тощо).

Для індивідуальної профілактики застосовують захисний одяг, сітки на вікнах і репеленти.

Специфічного лікування хвороби не існує, . Вакцина для запобігання захворюванню людей не розроблена.

Групи ризику

У групах ризику щодо ГЗН – переважно сільське населення, особливо люди, які проживають біля водних об’єктів, працівники тваринницьких комплексів і птахоферм. Крім них, до груп ризику належать мешканці будинків з підтопленими підвалами, а також мисливці, туристи, лісники, грибники, військовослужбовці, які тривалий час перебувають біля води або в заболоченій території.

У групі медичного ризику – реципієнти препаратів крові, органів, тканин і клітин, а також працівники лабораторій і діти, народжені від інфікованих матерів.

У природних осередках характерна осінньо-літня сезонність захворювання.

Історія

Вірус гарячки Західного Нілу був відкритий у 1939 році. Найбільш масштабний спалах цієї хвороби в Європі стався в 1996-1997 роках у Румунії, коли захворіли близько 5 тис людей. У 1999 році вірус був завезений у Нью-Йорк і поширився на континентальну територію.

У 2018 році вірус поширювався в багатьох країнах Європи, найбільше постраждали Сербія, Італія, Греція, Угорщина й Румунія.